Які ризики водневої крихкості в спіральних кільцях із вуглецевої сталі SAE 1070 після нанесення гальванічного покриття, і як цей ризик зменшується в аерокосмічних стандартах?

Вуглецева сталь SAE 1070 чутлива до водневої крихкості під час процесів травлення та гальванічного покриття (наприклад, цинкування або кадміювання), коли атомарний водень дифундує в межі зерен високоміцної мартенситної структури. Під напругою розтягування ці атоми водню мігрують до точок концентрації напруги, що призводить до крихкого руйнування при навантаженнях, значно нижчих межі текучості. Щоб пом’якшити це відповідно до AMS 2759/9, кільця повинні пройти цикл випікання знекрихкості протягом $1-4$ годин після покриття. Як правило, це передбачає нагрівання компонентів до $190^{\circ}C$ до $220^{\circ}C$ протягом від $8$ до $24$ годин залежно від рівня твердості та товщини поперечного перерізу. Для критичних аерокосмічних кріпильних елементів часто віддають перевагу механічному покриттю або альтернативам з нержавіючої сталі (наприклад, 302 або 316), щоб повністю усунути ризик.